Мистецький проєкт «Український Зріз»: «Ми тут, щоб заново відкривати відоме, своє. Ми тут, щоб творити нове»

Простір «Українського Зрізу»

Земля лежить на холодній підлозі Львівської політехніки. У ній хаотично (чи, можливо, у певному порядку) лежать уламки дерев’яної карти світу. Поруч стоять мультимедійні дошки, на екранах яких відображено різні відео. Трохи на віддалі лежать квіти, картини, каміння. Зі зображень, об’єктів та навушників гомонять та тихо шепочуть до присутніх Слова. 

Слова української культури. Вони промовляють символами та ідеями до студентів, викладачів, які поспішають у власних справах, але не залишаються осторонь мистецтва. Тісна взаємодія присутніх з Конгресом творить унікальний культурний процес. 

До сходів у головному холі Національного університету «Львівська політехніка» підходять троє українських митців: Влодко Кауфман, Юрій Штайда і Ярина Шумська. Рулони білого паперу ковзають підлогою, торкаються її і завмирають. Митці кружляють серед шелестких аркушів, немов блукають порожніми сторінками непромовлених слів, загублених у століттях українського мовчання, спричиненого російськими заборонами та терором. 

 «UKRAINE! UNMUTED», — читаємо на головному банері цьогорічного Конгресу Культури, з якого автори зривають папір. Відкидають білосніжні аркуші, немов повертають голос українській культурі, і у такий спосіб своїм перформансом відкривають «Український Зріз». «Ми тут, щоб заново відкривати відоме, своє. Ми тут, щоб знову і знову творити нове. Своє — яким воно є сьогодні?» — зазначено в кураторському описі перфомансу. 

Сценографія Конгресу

Артпрограмою цього року є п’яте триєнале сучасного українського мистецтва «Український Зріз». Нагадаємо, що минулої осені проєкт у ширшому масштабі демонстрували у місті Каунасі (Литва), яке обрали Європейською столицею культури 2022 року. Загалом до цьогорічної мистецької програми Конгресу увійшли 11 проєктів українських митців з різних куточків України. Кураторами є Влодко Кауфман та Сергій Петлюк, побудова експозиції — Олексій Хорошко та Сергій Столярук.

Під час кураторської екскурсії експозицією «Українського Зрізу», яка відбулась 7 вересня, Влодко Кауфман окреслив значення цьогорічної артпрограми. Зокрема, відомий художник пояснив, що цю виставку можна вважати сценографією Конгресу, адже це фактична візуалізація розвитку національної культури в стінах Львівської політехніки, яка є оригінальною спадщиною українського мистецтва. 

кураторська екскурсія експозицією Влодка Кауфмана 7 вересня. Фото: Альона Малашина / Конгрес Культури у Львові

Кожна експозиція є унікальним витвором, який підсилює значення тих речей, проблем, на які ми часто не звертаємо увагу. Цьогорічний «Зріз» — це також нагода не лише повернути голос українській культурі після тривалого мовчання, але й поховати комплекс меншовартості, який тривалий час нам нав’язувала росія.

«Все крутиться навколо Землі»

«Так чи інакше все крутиться навколо слова — або концепції, або явища, або біографії, або філософії — яке називається Земля. Земля як ґрунт, Земля як планета, Земля як територія, це країна, Земля як родюче явище. Тобто так чи інакше ми до того повертаємось, тому що це можна знищити, спалити, забрати, відібрати, поховати… Все крутиться навколо Землі», — такими словами Влодко Кауфман окреслив наскрізну ідею усіх артпроєктів. 

 Першою інсталяцією, яку представив художник, була робота Алевтини Кахідзе під назвою «INVASIONS», до якої увійшли фільм доповненої реальності, текст з ілюстраціями, медіадослідження, об’єкти та гербарії. Авторка через відображення поведінки рослин, а зокрема інвазійних видів (тобто немісцевих, які домінують над місцевими видами), демонструє актуальну проблему комунікації між людьми, життя у соціумі. 

 «Беріть приклад із рослин: вони є пацифістами, наскільки це можливо на нашій планеті», — написала Алевтина Кахідзе на дверях своєї майстерні на початку повномасштабного вторгнення, коли російські танки підійшли до її рідного села. Така ідея пронизує усі елементи експозиції відомої медіа художниці, садівниці та кураторки.

 Земля як ідея та символ пронизує також наступний представлений твір. «Паляниця» Жанни Кадирової складається з відео та об’єкта, а саме каміння, в якому вбачаємо хлібину. Назва не випадкова, адже слово «паляниця» стало своєрідним національним ідентифікатором українців, бо російські окупанти вимовити його не могли. 

 Концептуальність «Українського Зрізу» розкривається і в інших експозиціях. Зокрема інсталяція «Земля» Сергія Савченка, яка розташована посеред головного холу Львівської політехніки, відображає відповідну назві наскрізну тему усієї мистецької програми Конгресу Культури. Автор відобразив у ґрунті дерев’яні уламки, які зрештою стають самодостатніми територіями і демонструють збурення, в якому перебуває наша планета.

 Велика мапа всієї Землі перетворилась на комунальну квартиру в руках Павла Макова у проєкті «Mappa Mundi (Велика карта)». Автор у своєму мистецькому творі демонструє глибоке усвідомлення, що комунікація людей, відносини держав у сучасному світі нагадують співіснування у тісній квартирі, в якій проживають багато сімей, кожна зі своїми проблемами та особистими, часто прихованими бажаннями. 

 Влодко Кауфман окреслив також проєкт Костянтина Зоркіна під назвою «Захисний шар. Саджанці». У ньому через гілки дерев з замурованим корінням відображено болісну неминучість цього незламного матеріалу перед війною.

 Важливою частиною «Українського Зрізу» стали також фотографія В’ячеслава Полякова «ı.|.ı 2022»; відеороботи Яни Бачинської («Шкіра мого діда»), Даніїла Ревковського та Андрія Рачинського («Брязкання, стукіт, суперечка та булькання»), Миро Клочко та Анатолія Татаренка («Мир і спокій»), Fantastic Little Splash («Конкретний і неясний»). Кожен проєкт унікальний та концептуальний, а тому є невід’ємним елементом Конгресу Культури. 

Додамо, мистецтво не обмежується спогляданням та оцінюванням артпроєктів, інсталяцій та мультимедійних робіт. Кожен творить власне мистецтво під час осмислення певних ідей та концепцій. «Хороший твір сучасного мистецтва, за що більшість людей і не люблять сучасне мистецтво, полягає у тому, що він ніколи не трактується однозначно. Кожен глядач за кожним твором, щиро зробленим, завжди знайде розкодування, яке вписується в його усвідомлення, інтелект, обізнаність, соціальний розвиток», — зазначив Влодко Кауфман під час екскурсії, і таку ідею сучасного мистецтва слід завжди враховувати.

«Український Зріз» у Львові втілили Інститут стратегії культури та ГО «Вірменська 35» за підтримки Українського культурного фонду, Фундації ЗМІН та Львівської політехніки. Після Львова цієї осені проєкт планують представити у Любліні. 

Для довідки:

Влодко Кауфман — художник, перфомер, співзасновник та артдиректор мистецького об’єднання «Дзиґа» (1993), Інституту актуального мистецтва (2007), куратор триєнале сучасного українського мистецтва «Український Зріз».

Юрій Штайда — перфомер, музикант та стендап артист, бере участь у театральних проектах як актор.

Ярина Шумська — викладає у Львівській національній академії мистецтв, учасниця мистецьких виставок та понад 40 фестивалів перформансу у різних країнах світу.

Український Зріз — це триєнале сучасного українського мистецтва, започатковане у 2010 році з метою представити українське мистецтво у світі. Відтоді проєкт був реалізований у Любліні, Вроцлаві (Європейській столиці культури 2016), Каунасі (Європейській столиці культури 2022) та у Львові. П’ятий «Український Зріз», представлений у Львові 6-9 вересня 2023 року, став мистецькою частиною Конгресу Культури UKRAINE! UNMUTED.

Конгрес Культури у Львові — сталий майданчик для фахового критичного огляду культурного процесу. Щоразу Конгрес збирає близько 300 представників сфери культури з України та з-за кордону. Перший Конгрес — «Перехід 1989» — у 2019 році мав на меті відрефлексувати досвід 30-ти років від падіння Берлінського муру. Другий — «Сцена майбутнього» — відбувся у 2021 році.

Ольга Квасниця, Марія Твардовська