«Вони гріють душу і надихають»

Росія продовжує свою політику із захоплення українських громадян, утримуючи їх завдяки юридичним інструментам, щоб зрештою домогтися від України політичних поступок.

Вона регулярно вказує, що критика окупації Криму лунає з-поза меж Кримського півострова, втім у вересні вкотре продемонструвала, що робить з критиками в самому Криму. У відповідь на проведення Кримської платформи в Києві вона заарештувала її учасника, заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу, журналіста Нарімана Джелялова та родича однієї із авторок Кримської платформи Еміне Джеппар Асана Ахтемова.

Крім того, окупаційний ОМОН заарештував щонайменше 58 кримських татар, які вийшли під будівлю ФСБ у Сімферополі із запитанням, де саме перебувають їхні затримані співвітчизники. Усім протестувальникам незаконні «суди» призначили штрафи, а декому — адмінарешт.

Тож цього місяця кількість бранців Кремля збільшилася, і, згідно з даними українських правозахисних організацій, усього у в’язницях Росії й тимчасово окупованого Криму наразі незаконно утримують щонайменше 127 людей. Серед ув’язнених — багатодітні батьки, люди з тяжкими захворюваннями, громадські журналісти і правозахисники.

Правозахисна спільнота в Україні переконана, що політичні переслідування справляють на мешканців Криму ефект залякування, і це є однією із причин, чому вони покидають півострів. На цьому тлі Росія створює умови для незаконного переселення своїх громадян до Криму, чим значно змінює демографію півострова.

Газета «День» та видання ZMINA продовжують у рубриці «День народження за ґратами» розповідати історії бранців Кремля. Ми просимо вас писати їм листи підтримки.

Ваш лист чи листівка для них — це ковток свободи, зв’язок із зовнішнім світом та величезна моральна підтримка. Часто ваш лист важить для них набагато більше, ніж посилка з харчовими продуктами чи речами.

«Раніше я не міг уявити, що листи можуть бути такими важливими. Вони гріють душу і надихають. Це так важливо для людини, позбавленої свободи. Кожен лист я зберігаю і перечитую декілька разів», — пише один із вересневих іменинників-політв’язнів Ерфан Османов.

З ним також погоджуються й ті бранці Кремля, котрі вже відбули повний термін ув’язнення чи вийшли на свободу внаслідок взаємного звільнення між Росією та Україною. Ваша реакція — ще одне нагадування, що про них не забувають, що за їхнє звільнення борються й чекають на них на волі.

«Коли ти перебуваєш у закритому просторі, ти розумієш, що дуже важливо вести тривалі листування. Вони допомагають тобі пережити період вакууму, коли нічого не відбувається, крім простих та огидних речей: обід, вихід на прогулянку, робота. Ти обмежений в усьому. І єдине, що в тебе залишається, — свобода думки. Тому так важливо вести діалоги з такими людьми», — пояснює правозахисниця Центру громадянських свобод Олександра РОМАНЦОВА.

Ба більше: ваш лист може мати правозахисний ефект, адже персонал та адміністрація місця несвободи не вчинятимуть надмірного тиску на бранців Кремля, якщо бачитимуть, що до них прикута посилена увага небайдужих людей. Це підтверджує й колишній бранець Кремля та кінорежисер Олег СЕНЦОВ.

В’язням Кремля ви можете написати все, що у вас на душі. Можна переповідати новини, інтерв’ю з цікавими людьми, писати поради зі зміцнення здоров’я в закритому приміщенні, вірші, короткі оповідання. Діти можуть робити малюнки.

Щоб пройти тюремну цензуру, слід дотримуватися простих правил:

• писати російською мовою (листи, написані іншими мовами, адміністрації місць несвободи викидають);

• дотримуватися політичної нейтральності;

• вказувати на конверті рік народження, повне ім’я, по батькові та прізвище адресата.

У цьому матеріалі ми стисло нагадаємо про бранців, у котрих день народження припадає на вересень.

ЕРФАН ОСМАНОВ

Народився Ерфан Османов 3 вересня 1982 року в місті Чартак, що в Узбекистані. У восьмирічному віці разом з родиною переїхав до Криму. 1996 року поступив до Азовської музичної школи, в якій замість п’яти років відучився лише чотири. Паралельно грав у колективах на заходах, а також допомагав музиканту під псевдонімом DJ BEBEK.

2000 року поступив до Кримського інженерно-педагогічного університету на факультет музично-педагогічного виховання, де здобув освіту педагога. Після закінчення вишу почав займатися декоративним обробленням, адже працевлаштуватися офіційно за власною спеціальністю змоги не мав. Щоправда, музику Ерфан не покинув — іноді грав на урочистостях і святах, зокрема брав активну участь в організації дитячих свят.

Вперше Османов зіткнувся з правоохоронцями 2016 року: на нього було порушено адміністративну справу щодо мітингу біля будівлі ФСБ, який окупаційна влада вважає «несанкціонованим». Тоді він прийшов підтримати свого товариша Різу Ізетова, якому приписують участь у «Хізб ут-Тахрір».

Заарештували Ерфана за необґрунтованими звинуваченнями після масштабних обшуків у будинках кримських татар у місті Сімферополі, які відбулися 27 березня 2019 року. Дружина політв'язня звинувачує силовиків у тому, що вони підкинули в будинок дві книжки, заборонені за російським законодавством.

https://www.youtube.com/watch?v=GI-oESAut5U

Наразі йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 20 років за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ («участь у діяльності терористичної організації») через нібито членство в «Хізб ут-Тахрір».

Верховний суд РФ 2013 року визнав цю організацію терористичною без жодних доказів її терористичної діяльності. Окупаційна влада інкримінує цю статтю також на тимчасово окупованій українській території Криму. В Україні ця організація діє легально.

Чоловік має низку хронічних захворювань: у дитинстві перехворів на жовтуху з ускладненнями, одним із яких стало опущення нирок, хронічне дерматологічне захворювання. В умовах слідчого ізолятора у чоловіка з'явилася гіпертонія. У липні 2021 року перехворів на коронавірус.

Одружений, має чотирьох дітей — Юнуса, Аміра, Саїда та Камаля.

Эрфану Османову

03.09.1982 г. р.

ФКУ СИЗО-5 ГУФСИН России по Ростовской области,

ул. Тоннельная, 4,

г. Ростов-на-Дону,

344064, РФ

РУСТЕМ ІСМАЇЛОВ

Народився Рустем Ісмаїлов 3 вересня 1984 року в місті Навої, Узбекистан. Після повернення 1992 року разом з родиною до Криму закінчив тамтешню школу. Пізніше поступив до Кримського інституту бізнесу на факультет міжнародної економіки, який закінчив 2006 року.

У різні часи Рустем працював консультантом-продавцем у торговельному центрі «Каїса», будівельником, збирачем меблів на приватному підприємстві, а також підробляв перекладом текстів з англійської мови російською. У квітні 2008 року Рустем одружився. У нього троє дітей — дочка і два сини.

Затримали чоловіка 12 жовтня 2016 року внаслідок масових обшуків у будинках кримських татар у Сімферополі. Його звинувачують за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ («участь у діяльності терористичної організації»). Північно-Кавказький окружний військовий суд Ростова-на-Дону засудив політв'язня до 14 років ув'язнення.

Рустем Ісмаїлов — один із десятків бранців Кремля, яких РФ незаконно перемістила із Криму на свою територію. 7 квітня 2020 року чоловіка етапували після оголошення вироку до виправної колонії №2 міста Салават Республіки Башкортостан. Такий вид примусової міграції правозахисники кваліфікують як воєнний злочин, адже Росії, як країні-окупанту, відповідно до Четвертої Женевської конвенції, заборонено переміщати населення, яке перебуває під захистом міжнародного гуманітарного права, за межі окупованої території.

Рустему Исмаилову

03.09.1984 г. р.

ФКУ ИК-2 ГУФСИН России по Республике Башкортостан,

станция Южный,

г. Салават,

Республика Башкортостан,

453256, Россия
 

РЕМЗІ МЕМЕТОВ

Ремзі народився 9 вересня 1966 року в місті Чкаловськ (із 2016 року — Бустон), що в Таджикистані. 1983 року, після здобуття середньої освіти, він поступив до Омського автодорожнього інституту, який закінчив 1988 року з дипломом інженера-механіка автотранспорту.

1992 року Ремзі одружився, а вже через три роки разом із сім'єю переїхав до Криму, в місто Бахчисарай. У зв’язку з тим, що на той час не було можливості працевлаштуватися за фахом, він брався за будь-яку роботу. Останні ж десять років до арешту працював кухарем в одному із кафе Бахчисарая.

Заарештували Ремзі після тривалих обшуків, які припали на 12 травня 2016 року. Наразі чоловіка засудили до восьми років і дев'яти місяців суворого режиму з одним роком обмеження волі за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ («участь у діяльності терористичної організації») та ч. 2 ст. 35, ч. 1 ст. 30 і ст. 278 КК РФ («підготування до насильницького захоплення влади організованою групою за попередньою змовою»). У липні 2019 року Верховний суд Росії зменшив термін ув'язнення до восьми років і дев’яти місяців.

Сторона захисту зазначає, що в справі, яку побудовано на таємно записаних розмовах фігурантів, немає доказів підготування до насильницького захоплення влади. Ба більше: окупаційного «прокурора» звинуватили в ігноруванні принципу належності доказів до кримінальної справи, адже той долучив до доказової бази всі вилучені під час обшуку документи й записи.

Захисник політв'язня Сергій Легостов констатує погіршення здоров'я та емоційного стану Ремзі Меметова, який почувається забутим.

Російський правозахисний центр «Мемориал» визнав Меметова політв'язнем.

Одружений, має двоє синів — Ділявера та Ескендера.

Ремзи Меметову

09.09.1966 г. р.

ФКУ Исправительная колония № 11,

УФСИН России по Ставропольскому краю,

г. Ставрополь-44,

355044, РФ

РУСЛАН МЕСУТОВ

Руслан Месутов народився 11 вересня 1965 року в місті Каттакурган, Узбекистан. Закінчив школу №3 імені Титова в околицях Комсомольська неподалік міста Навої. Уже після закінчення навчального закладу, 1982 року, поступив до ташкентського ПТУ на спеціальність «токар».

По закінченні училища Месутов близько року працював вихователем у дитячому садку, а також на одному із місцевих заводів за своєю спеціальністю. 1988 року Руслан повернувся до Криму і також влаштувався токарем на завод в Алушті, де йому надали земельну ділянку. Пізніше він перевіз до Криму батьків і сестер.

Свого часу Руслан заснував мусульманську громаду «Авдет», яка входить до складу Духовного управління мусульман Криму. До арешту був охоронцем у мечеті. Також вів громадську діяльність, організовував мусульманські свята, допомагав з похоронними питаннями, беручи на себе оформлення документів, правив різні молебні.

Під вартою Руслан перебуває з 10 червня 2019 року. Йому приписують участь у релігійній організації «Хізб ут-Тахрір» (ч. 1 ст. 205.5 — «Організація діяльності терористичної організації»).

Крім того, громадянину України інкримінують порушення ч. 1 ст. 30 і ст. 278 КК РФ («підготування до насильницького захоплення влади організованою групою за попередньою змовою»). У постанові про порушення кримінальної справи йдеться, що «готування до насильницького захоплення влади й насильницької зміни конституційного ладу Російської Федерації», за версією слідства, нібито відбувалося «через підбурювання населення, яке сповідує іслам, до вчинення масових екстремістських дій, спрямованих на скасування органів державної влади».

Росія незаконно етапувала політв’язня на свою територію в червні 2020 року.

2021 року російський Південний окружний військовий суд у Ростові-на-Дону оголосив вирок українцю — 18 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.

Месутову Руслану Маметовичу

11.09.1965 г. р.

ФКУ СИЗО-1 ГУФСИН России по Ростовской обл.,

ул. Максима Горького, 219,

г. Ростов-на-Дону,

Ростовская обл.,

344022, Россия

АСАН ЯНІКОВ

Народився Асан Яніков 11 вересня 1986 року в місті Бекабад, Узбекистан. 1993 року пішов до першого класу місцевої школи-гімназії №2, але 2000 року тимчасово зупинив навчання через переїзд родини до Криму. Уже на півострові він продовжив навчання в одній із місцевих шкіл. Після її закінчення Яніков через скрутне матеріальне становище відразу пішов працювати різноробом на будівництво.

Свого часу він відвідував суди за політично вмотивованими справами в Криму і приходив підтримати співвітчизників, у яких російські силовики проводили обшуки. 2017 року вийшов на одиничний пікет, протестуючи проти переслідування за національною та релігійною ознакою. Допомагав в організації та проведенні дитячих свят і переданні необхідних речей політв'язням у СІЗО.

Асана заарештували після масштабних обшуків у будинках кримських татар у місті Сімферополі, які відбулися 27 березня 2019 року. Наразі йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі строком до 20 років за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ («участь у діяльності терористичної організації»).

Асану Яникову

11.09.1986 г. р.

ФКУ СИЗО-1 ГУФСИН России по Ростовской обл.,

ул. Максима Горького, 219,

г. Ростов-на-Дону,

Ростовская обл.,

344022, Россия

РУСТЕМ АБІЛЬТАРОВ

Рустем Абільтаров, як і Ремзі Меметов, — фігурант першої бахчисарайської справи «Хізб ут-Тахрір». Він народився 28 вересня 1979 року в місті Бекабад, що в Узбекистані. У 14 років разом з батьками повернувся до Криму, в місто Бахчисарай. Там же навчався в місцевій школі до дев'ятого класу включно. Пізніше поступив до місцевого будівельного ліцею на спеціальність «столяр-тесляр». Крім того, опанував професію електрика, майстра з монтажу гіпсокартону, а також сантехніка.

Із 2002-го до 2008 року чоловік працював у Севастополі проєктувальником та оформлювачем офісів. Але через проблеми зі здоров’ям дитини був змушений покинути роботу.

Дружина політв'язня Ельзара Абільтарова характеризує свого чоловіка як серйозну та відповідальну людину.

Затримали Абільтарова 12 травня 2016 року після масштабних обшуків у його будинку. За словами російських правоохоронців, він та ще троє кримських татар (Енвер Мамутов, Ремзі Меметов, Зеврі Абсеїтов) вивчали літературу ісламського спрямування організації «Хізб ут-Тахрір». Також вони нібито агітували населення в Бахчисараї й вербували нових людей в організацію.

Рустема, зокрема, звинуватили в «підготуванні до насильницького захоплення влади організованою групою за попередньою змовою». Росія засудила громадянина України до восьми років і дев'яти місяців суворого режиму з одним роком обмеження волі за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ («участь у діяльності терористичної організації») та ч. 2 ст. 35, ч. 1 ст. 30 ст. 278 КК РФ («підготування до насильницького захоплення влади організованою групою за попередньою змовою»).

https://www.youtube.com/watch?v=TV7eBX7I3CM

«Мемориал» визнав Абільтарова політв'язнем.

Рустем Абільтаров потерпає від хронічних захворювань — пієлонефрит, тонзиліт і ревматоїдний артрит. Раніше він переніс мікроінфаркт міокарда. Крім того, у чоловіка — болі в грудній клітці та оніміння лівої руки. Адміністрація виправної колонії №1 у Ставропольському краї не надає бранцю Кремля медичної допомоги. Дружина політв'язня, яка відвідала чоловіка у квітні 2021 року, розповідає, що однією із серйозних проблем у виправній колонії є відсутність лікування зубів. Їх просто виривають. Через це Рустем Абільтаров п'є знеболювальні.

Одружений, має чотирьох дітей — Беляла, Едема, Фатіме та Ісмаїла.

Рустем Абильтаров

28.09.1979 г. р.

ФКУ Исправительная колония № 1 УФСИН России

по Ставропольскому краю,

с. Кочубеевское,

357000, РФ
 

ВОЛОДИМИР ДУДКА

Володимир Дудка народився 30 вересня 1964 року в Сумах, де закінчив місцеву школу №8 (нині це Олександрівська гімназія). Після закінчення навчального закладу працював на Сумському машинобудівному науково-виробничому об'єднанні імені Фрунзе. 1982 року був призваний на службу в Збройних силах СРСР. Також поступив до Калінінградського вищого військово-морського училища на факультет радіорозвідки. Після його закінчення розпочав службу в 112-й бригаді розвідувальних кораблів Чорноморського флоту на СРЗК «Одограф», потім «Океан».

Коли Володимир постав перед вибором, де йому служити — в Україні чи Росії, — то він вибрав Україну, хоча в Росії були умови служби й зарплати набагато кращі, згадує брат політв’язня Петро ДУДКА.

Свого часу Володимир неодноразово брав участь у бойових службах розвідувальних кораблів у Середземному морі й Атлантиці. Із 1996 року — у складі Військово-Морських сил України. Із 1997-го до 2001 року був командиром корабля управління «Сімферополь» ВМСУ, на борт якого приймав тодішнього президента України Леоніда Кучму. Із 2001 року служив на різних посадах в оперативній зміні Командного пункту штабу ВМС України.

Уже на пенсії, на яку вийшов 2009 року, Дудка працював у Севастопольській міськдержадміністрації інженером з техніки безпеки в мобільному загоні Міністерства з надзвичайних ситуацій. Після окупації Криму Російською Федерацією залишився в Севастополі.

Петро Дудка розповідає про брата як про добру та чуйну людину, що дуже сильно любить свою онучку: той не бачив її п’ять років.

«У нього — загострене почуття справедливості. Володимир ніколи не боявся говорити в обличчя правду, хай би якою вона була. Він завжди також приходив на допомогу, коли про неї просять чи ж бо навіть не попросять», — розповідає він у коментарі газеті «День» та виданню ZMINA.

ФСБ затримала Володимира 9 листопада 2016 року в Севастополі разом з іншими українцями — Дмитром Штибліковим та Олексієм Бесарабовим, котрі були експертами громадської організації «Номос», яка оприлюднювала дослідження, зокрема на тему безпеки в Чорноморському басейні. Дудку затримали по дорозі до лікарні, куди він прямував із загостренням виразки шлунку. Слідчі ФСБ звинуватили українця в плануванні диверсійних акцій на об'єктах військової інфраструктури й життєзабезпечення в Севастополі. Зокрема, йому приписуюсь членство в «диверсійно-терористичній групі Головного управління розвідки Міністерства оборони України».

14 листопада ФСБ оприлюднила пропагандистське відео, в якому Штибліков та Бесарабов нібито зізнаються в роботі на українську розвідку. Слідчі ФСБ понад тиждень переховували українця від рідних і позбавили його адвоката, якого найняли родичі. Натомість йому призначили адвокатку Оксану Акуленко, котру було залучено також до інших політично вмотивованих кримінальних справ, наприклад у процесі Андрія Захтія, затриманого в серпні в першій «справі диверсантів». Тоді, як наголошує Кримська правозахисна група, вона не виконувала своїх прямих фахових обов’язків: не оскаржила дій слідчих, не фіксувала тортур, не опікувалася збором доказів невинуватості підзахисного.

Відомо, що Володимира Дудку російські силовики катували струмом, щоб він зізнався в злочині. Чоловік особисто писав скаргу про тортури до керівництва окупаційного «військового слідчого управління Слідчого комітету Чорноморського флоту Росії», але відповіді не отримав, і Росія так і не розслідувала цього злочину.

Крім того, син політв’язня Іван Дудка звинувачує російських силовиків у тому, що вони підкинули під час обшуку його батькові чужий телефон і без протоколу взяли зразки слини й недопалки.

Інший фігурант справи — Дмитро Штибліков пішов на угоду зі слідством, визнавши провину за всіма інкримінованими статтями. Правозахисники наголошують, що Штибліков також не мав можливості спілкуватися з незалежним адвокатом, і припускають, що угода була вимушеною.

Сам Володимир Дудка називає нонсенсом та фальсифікацією кримінальну справу проти нього. Політв’язень обурюється, кажучи: як він міг готувати підриви об’єктів у місті, яке він дуже любить і де живуть його син та онука.

«Він військовий розвідник, потім служив на кораблях розвідки Чорноморського флоту СРСР, потім був командиром українського розвідувального корабля. А коли він вийшов на пенсію, закінчив курси саперів під Харковом і почав розміновувати інкерманські штольні від боєприпасів, закладених під час Другої світової війни. Усі ці відомості із біографії ФСБ зіставила і «зшила» проти нього та його друзів, колишніх військових, кримінальну справу», — каже Петро Дудка.

У квітні 2019 року незаконний «суд» у Севастополі засудив Дудку та Олексія Бесарабова, якого РФ також вважає «українським диверсантом», до 14 років позбавлення волі в колонії суворого режиму.

15 травня 2020 року російський правозахисний центр «Мемориал» визнав Дудку політичним в'язнем і вимагає його негайного звільнення. Правозахисна організація констатувала, що переслідування українця ґрунтувалося на тортурах і фальсифікації доказів за відсутності самого факту злочину з порушенням права на захист і справедливий судовий розгляд.

Правозахисний центр вважає, що ФСБ використовує фальсифікацію кримінальних справ у межах тривалої кампанії, яка має на меті створити образ ворога з України та її громадян. Так, до прикладу, російські центральні телеканали використали нарізку «відеозізнання» як доказ злочинів «київської хунти».

В ув’язненні в Дудки загострилися хронічні проблеми зі здоров'ям: потерпає від артеріальної гіпертензії з брадикардією, важкої форми виразки дванадцятипалої кишки та аденоми.

Володимир Михайлович Дудка

30.09.1964 г. р.

ФКУ ИК-11 УФСИН России по Ставропольскому краю,

г. Ставрополь-44,

355044, Россия